Перше рішення ЄСПЛ щодо домашнього насильства в Україні

«Сподіваємося, це рішення допоможе тисячам українок, які потерпають від домашнього насильства». Випускниця «Адвоката майбутнього» виграла в Європейському суді з прав людини першу в Україні справу щодо домашнього насильства

Європейський суд з прав людини 3 вересня виніс рішення на користь Ірини Левчук з Рівного, яка подала скаргу до ЄСПЛ через те, що держава не виконала свої зобов’язання з ефективного захисту її від домашнього насильства. ЄСПЛ визнав порушення права скаржниці на повагу до приватного і сімейного життя (статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Адвокаткою заявниці була випускниця третього сезону програми «Адвокат майбутнього» Наталія Бухта. Менторcьку підтримку надавала випускниця попереднього року програми, спікерка першого тренінгу проєкту «Peer-to-peer» про практику звернення в ЄСПЛ – Наталія Охотнікова.

«Адвокат майбутнього» привітав їх із беззаперечним успіхом у цій справі і запитав, наскільки важливе це рішення для юридичної спільноти.

***

Ірина Левчук – мати чотирьох дітей, має інвалідність третьої групи. Вона чимало разів зверталася в поліцію зі скаргами на домашнє насильство з боку її чоловіка, але провадження або не відкривали, або обмежувалися усними попередженнями. Якщо матеріали розслідування передавали до суду, то розгляд справи закінчувався угодою про примирення. Вона піддавалась насильству навіть після розлучення з чоловіком у 2015 році.

22 червня 2016 роки жінка подала цивільний позов про виселення чоловіка з квартири (за стаття 116 Житлового кодексу), оскільки вирішила, що це буде єдиний ефективний спосіб захистити себе і її дітей. Наступного року Рівненський міський суд виніс рішення на користь Ірини Левчук. Чоловік виграв апеляцію та касацію і залишився жити у квартирі, продовжуючи психологічно давити на колишню дружину та дітей.

У березні 2019 року Ірина Левчук звернулась до ЄСПЛ, зазначаючи про порушення Конвенції з прав людини та основоположних свобод за трьома статтями: право на справедливий суд (стаття 6), право на ефективний засіб правового захисту (стаття 13) і право на повагу до приватного і сімейного життя (стаття 8).

«Суд прийняв рішення уже 30 червня цього року, а оприлюднив 3 вересня. Тобто фактично ми отримали рішення впродовж одного року. Враховуючи навантаження ЄСПЛ, це рішення ухвалене надзвичайно швидко. Ця справа була визнана пріоритетною, оскільки вона – не стандартна (заявниця продовжувала проживати з колишнім чоловіком в одній квартирі і піддавалась фізичному і психологічному насильству – ред.)», – зазначає Наталія Бухта.

«Ця справа є першою проти України, де виявлено порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя – ред.). Тобто Ірина Левчук увійде в історію нашої країни як перша українка, що заговорила про проблеми домашнього насилля на європейському рівні», – додає адвокатка.

Наталія Бухта зазначає, що мотивом звернення Ірини Левчук до ЄСПЛ було бажання досягти справедливості, а не отримати грошову компенсацію. Скаржниця, як додає адвокатка, вірила, що права її та дітей порушуються, а відтак в разі досягнення позитивного результату її історія може стати прикладом для жінок, які потрапили в подібну ситуацію.

«На момент нашого з нею знайомства вона не мала житла у власності, мала дуже маленькі аліменти на дітей, які чоловік боргував. Впродовж нашої спільної діяльності ми переглянули розмір аліментів в сторону збільшення, домоглися зменшення суми заборгованості по аліментах, а також вона стала власницею п’яти шостих частин квартири, яку держава дала сім’ї після народження трійнят. Для нас це був дуже важливий прогрес у цій ситуації», – розповідає Наталія Бухта.

«На той момент було подано скаргу до ЄСПЛ і у нас почалася комунікація з урядом. Якраз в той час пані Наталія (Охотнікова – ред.) провела тренінг для спільноти адвокатів майбутнього – щодо звернень в ЄСПЛ. Вона мені дуже допомогла в цій справі – це була потужна менторська підтримка. Наталя надавала консультації, я могла в будь-який час звертатись за порадою», – зауважує Наталія Бухта.

Наталія Охотнікова, в свою чергу зазначає, що, ініціюючи цей захід для спільноти адвокатів програми, намагалася заохотити колег частіше захищати права своїх клієнтів в ЄСПЛ, особливо, якщо вони стосуються таких чутливих тем, як домашнє насильство чи дискримінація.

Коментуючи рішення «Левчук проти України», вона зазначила, що ЄСПЛ підняв питання балансу інтересів.

«В Україні суди часто застосовують радянську норму Житлового кодексу, що забороняє примусово виселяти людину з житла. Втім, це питання не лише букви, а й духу права – чи був баланс інтересів матері та дітей, які щодня піддавалися насильству, та чоловіка, який хотів залишитися проживати у квартирі. Ми з Наталією Бухтою вирішили діяти нестандартно – подали до ЄСПЛ не тільки дослідження про судову практику, але й проаналізували український фольклор, в якому толерується домашнє насильство. Звернули увагу на те, що після Другої світової війни в українському суспільстві пропагувалось, що незаміжня жінка – гірша від заміжньої, навіть якщо живе з чоловіком, який застосовує до неї насильство», – каже Наталія Охотнікова.

Так, у рішенні ЄСПЛ за скаргою Ірини Левчук йдеться, що скаржниця посилалась на дані Фонду народонаселення ОНН, згідно з якими кожна п’ята українська жінка у віці від п’ятнадцяти до сорока дев’яти років (19%) піддавалася фізичному насильству після свого п’ятнадцятиріччя.

Левчук також у скарзі зазначала, що, за даними прес-центру Національної поліції України, у 2018 році до Національної поліції надійшло 89,5 тисячі скарг від жінок на домашнє насильство.

У обґрунтуванні скарги також містилось посилання на дослідження випускниці першого року програми Тамари Бугаєць – за даними Єдиного реєстру судових рішень, з січня по серпень 2019 року в Україні були прийняті 58 судових рішень щодо домашнього насильства. У 23 випадках суди затвердили угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим; в решті випадків тільки дві справи закінчилися рішенням про позбавлення волі, а в переважній більшості випадків засудженому дозволяли «відбувати покарання» вдома, разом з жертвою домашнього насильства.

У рішенні «Левчук проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що, «відхиляючи позов заявниці про виселення (її колишнього чоловіка – ред.), відповідно до статті 116 Житлового кодексу, яка, як пояснив уряд, в принципі є належним засобом захисту для її справи, національні судові органи не проводили всебічного аналізу ситуації та ризику майбутнього психологічного та фізичного насильства, з якими стикалися заявниця та її діти».

«Суд також зазначив, що провадження тривало понад два роки на трьох рівнях юрисдикції, протягом яких заявниця та її діти залишалися під загрозою подальшого насильства… Тому не було досягнуто справедливого балансу між усіма конкуруючими приватними інтересами. Відповідь цивільних судів на позов заявниці про виселення її колишнього чоловіка не відповідала позитивному зобов’язанню держави забезпечити ефективний захист заявниці від домашнього насильства…», – йдеться в рішенні.

ЄСПЛ також констатував, що виселення є найбільш крайнім заходом втручання у права людини, однак може бути необхідним для захисту здоров’я та прав інших. Більше того, у справах про домашнє насильство, зазначає суд, права винних не можуть замінювати права потерпілих, зокрема, фізичну та психічну цілісність.

«Ми сподіваємось, що вказане рішення допоможе тисячам українок, які потерпають від домашнього насильства і замовчують цю проблему з різних підстав. Надіюсь, це рішення вмотивує їх звертатися за допомогою і відстоювати свої права. А також буде імплементовано на національному рівні», – додає Наталія Бухта.

«Це рішення – перше, але, я впевнена, не останнє (щодо домашнього насильства – ред.). Мені хотілося б, щоб рішення в такій категорії справ не закінчувалися виплатою компенсації. І судді, котрі розглядають подібні скарги, посилалися на таке рішення ЄСПЛ і вже по-іншому дивилися на людей, які страждають від цієї проблеми. Нарешті суспільство почало про це говорити», – підсумовує Наталія Охотнікова.

Матеріали, викладені у цій статті — це особисті думки автора. Вони не є офіційною позицією ГО «Адвокат майбутнього», ВГО «Асоціація правників України», ВГО «Всеукраїнське об’єднання адвокатів, які надають БПД» та Посольства США в Україні.

Програма «Адвокат майбутнього» — дієва мережа адвокатів, що об’єднує лідерів думок адвокатури, які надають правничу допомогу відповідно до найвищих етичних стандартів, є агентами змін у суспільстві та лідерами у професійній спільноті.

Програма «Адвокат майбутнього» була започаткована у 2016 р. і вперше реалізована в межах проєкту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», що виконується Канадським бюро міжнародної освіти за підтримки Уряду Канади у співпраці з Координаційним центром з надання правової допомоги. Наразі вона впроваджується і розвивається за підтримки Відділу з правоохоронних питань Посольства США в Україні, Громадською організацією «Адвокат майбутнього», у партнерстві з Асоціацією правників України та Всеукраїнським об’єднанням адвокатів БПД