«А если будешь драться, то я буду кусаться» – Закон про Протидію Домашньому Насильству в Дії

Випускник Програми «Адвокат Майбутнього» Максим Братовченко проаналізував положення Закону про протидію домашньому насильству і розповідає, які правові засоби захисту постраждалої особи та заходи впливу на кривдника він передбачає:

 

До теми домашнього насильства суспільство відноситься, на жаль, неоднозначно. Напевно, я нікого не здивую тим, що у дитинстві, як і багато інших дітей, зазнавав насильства у своїй сім’ї або був свідком такого насильства, тому для мене це є безсумнівним злом. Від цього явища зазнають страждань особи, які виконують різні соціальні ролі: дружини і чоловіки, батьки, діти, близькі родичі, але за статистикою найбільш незахищеними, незалежно від їх соціальних ролей, є жінки та діти.

Найбільш небезпечним є, звичайно, фізичне насильство: побиття, катування, зґвалтування, залишення у небезпеці, але не менш небезпечними є і психологічне та економічне насильство.

Дослідження, проведені у країнах Європи показують, що економічні втрати від існування цього явища складають приблизно 34 мільярди євро на кожну країну Ради Європи щорічно. Для України цей показник у 2016-2017 роках складав 208 млн. доларів на рік.

Це явище не є проблемою окремої держави чи етнічної групи і саме тому, цивілізований світ вирішив спільними зусиллями змінити ситуацію на краще. У 2011 році у Стамбулі Рада Європи розробила Конвенцію про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS No210, Стамбульська конвенція). Конвенцію підписали 47 країн Ради Європи включаючи Україну, ратифікували 25 країн. Стамбульська конвенція – комплексний міжнародний акт, спрямований на захист, запобігання, судову відповідальність і вироблення стратегії в сфері протидії насильству стосовно жінок та домашньому насильству. Конвенція містить дієві механізми з протидії насильству, а також міжнародну систему контролю за її виконанням.

Україна ще не ратифікувала Стамбульську Конвенцію. Відповідний законопроект кілька разів розглядався парламентом, але так і не набрав необхідної кількості голосів. Але позитивним є той факт, що 06 та 07 грудня 2017 року Верховна Рада України прийняла, а Президент згодом підписав, Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» та Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Це імплементаційний пакет законів до Стамбульської Конвенції. Він не є вичерпним, але це великий крок уперед.

Треба зазначити, що чинності набув лише Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Закон про внесення змін до Кримінального та кримінального процесуального кодексів набуде чинності з 11.01.2019 року, крім змін до статті 67 КК України, які набули чинності з 12.01.2018р. Змінами викладено у новій редакції пункти 3 та 6, а також доповнено пунктом 6-1 частину 1 ст.67 ККУ, у яких знайшли своє відображення норми Стамбульської Конвенції стосовно обтяжуючих обставин вчинення злочинів на ґрунті расової, національної, релігійної ворожнечі чи розбрату або на ґрунті статевої приналежності, а також відносно особи похилого віку, особи з інвалідністю або особи, яка перебуває в безпорадному стані, або особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку, а також вчинення злочину щодо малолітньої дитини або у присутності дитини, щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Отже, поки Закон про кримінальну відповідальність за домашнє насильство набуває чинності, розглянемо, на який захист може розраховувати постраждала особа вже з 07.01.2018р.

Пропоную вашій увазі інфографіку до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насиллю» (далі Закон).

Мабуть найбільш цікавими новелами Закону є спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству:

– терміновий заборонний припис (стаття 25 Закону);
–  обмежувальний припис (стаття 26 Закону);

– взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи (стаття 27 Закону);

– направлення кривдника на проходження програми для кривдників (стаття 28 Закону).

Почнемо з приписів.

Терміновий заборонний припис – це, так би мовити, вогнегасник. Виноситься такий припис Національною поліцією за заявою жертви домашнього насильства або за власною ініціативою в ситуації, коли є безпосередня загроза життю чи здоров’ю постраждалих осіб.

Цей припис містить у собі певний перелік заборон/зобов’язань для кривдника:
1) зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

При цьому не має значення хто є власник місця проживання (перебування) постраждалої особи. Дія припису – до 10 діб. Якщо кривдник відмовляється добровільно залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, поліція має право застосувати поліцейські заходи примусу для виселення.

Обмежувальний припис стосовно кривдника – встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Це вже судовий припис, направлений також на захист постраждалої особи, і, у порівнянні з поліцейським приписом, діє довше (від 1 місяця до 6 з правом подовження ще до 6 місяців) і перелік заборон/зобов’язань в нього більш широкий:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Суд виносить такий припис протягом 72 годин з моменту звернення заявника. Судовий збір не сплачується.

Терміновий заборонний припис застосовується згідно порядку, який має ще затвердити МВС України, і в нього є на це шість місяців (до 07.07.2018р.). Таким чином, скористатися таким засобом захисту можна буде з моменту прийняття порядку.

Обмежувальний припис виноситься згідно Цивільного процесуального кодексу України, до якого Законом також було внесено відповідні зміни, і скористатися цим видом захисту можна вже починаючи з 07.01.2018р.

Взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи.

Обов’язок з проведення цієї роботи покладено на Національну поліцію України. Процедуру взяття на облік, зняття з обліку та проведення роботи має бути врегульовано порядком, який затверджується МВС України.

На перший погляд цей засіб впливу на кривдника не виглядає дієвим у порівнянні з приписами, але з точки зору судового захисту постраждалої особи, кримінального переслідування кривдника, отримання того ж обмежувального припису факт знаходження на профілактичному обліку може зіграти свою важливу роль.

Направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Цю частину роботи (створення відповідних закладів та фінансування) мають на себе взяти місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Рішення про направлення кривдника для проходження програми приймається судом. Строк становить від трьох місяців до одного року.

У разі неявки кривдника для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб’єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів.

Закон містить у собі ще багато цікавих новел, відносно яких можна висловлювати свою позицію та дискутувати. Це і ведення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, і створення загальних та спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, і в решті решт зміни до ККУ та КПК, які лише через рік, але почнуть діяти, але в рамках однієї статті всі питання неможливо обговорити.

Ті, хто знайомий із текстом Стамбульської Конвенції, можуть сказати, що існуючих в Україні норм замало для ефективного захисту від домашнього насильства, що не останню роль відіграє профілактика цих явищ, але ще місяць тому не було і цього. Якщо громадськість продовжить лобіювати це питання у парламенті, а правники почнуть створювати позитивну практику застосування вже прийнятих норм, міжнародні стандарти захисту від домашнього насильства почнуть діяти і на території України.

Вперше матеріал опублікований на сайті «Юридичної Газети»

Програма заохочує ініціативи учасників з дослідження та ствердження прав людини. Ми пишаємося, що учасники Програми працюють над поліпшенням стану прав людини в Україні та їх захистом.

Матеріал, викладений у цій статті – це особисті погляди учасників Програми. Вони не є офіційною позицією Програми «Адвокат Майбутнього», Асоціації правників України, Всеукраїнського об’єднання адвокатів, які надають безоплатну правову допомогу, проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», Канадського бюро міжнародної освіти або Уряду Канади»

Шановні учасники, ми нагадуємо, що Програма «Адвокат Майбутнього» рада отримувати та ділитися з усією спільнотою Програми Вашими успіхами та подіями професійного життя. Чекаємо на Ваші повідомлення за адресою: info@tomorrowslawyer.org.