Домашнє насильство: фокус на hard skills
Тамара Бугаєць, адвокатка, випускниця Програми «Адвокат майбутнього», тренерка з теми «Протидія домашньому насильству» у матеріалі виданню «Юридична газета» детально зупинилася на проблематиці домашнього насильства.
У грудні 2017 р. ВРУ прийняла Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі — Закон). Чи стала тема домашнього насильства для нас новою? Безперечно, ні. Ще з 2001 р. діяв Закон «Про запобігання насильству в сім’ї». У 2003 р. до КУпАП була включена окрема ст. 173‑2, яка передбачає адміністративну відповідальність за вчинення психологічного, економічного та фізичного (що не спричинило тілесних ушкоджень) насильства. Якщо відбулося сексуальне насильство, як раніше, так і зараз настає кримінальна відповідальність за відповідною статтею КК. Таким чином, тема хоча і не нова, однак законодавство було суттєво оновлено.
Про відповідальність
Виділяють чотири форми насильства: економічне, психологічне, фізичне та сексуальне. Відповідно до наслідків, які настали для постраждалої особи, дії домашнього насильства будуть кваліфікуватися за КУпАП або тією чи іншою статтею КК. Наприклад, якщо відбувається нецензурна лайка, погрози, крики, ляпаси, позбавлення житла (перелік не вичерпний), такі дії кривдника кваліфікують за ст. 173‑2 КУпАП, складають адміністративний протокол та направляють його до суду. Такий протокол може скласти дільничний офіцер поліції (як‑то кажуть, це їхня тема), інспектор ювенальної превенції, який підключаються у випадку, якщо дитина постраждала від домашнього насильства або його вчинила (адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства настає з 16 років) та патрульний поліцейський, який швидко може приїхати на виклик та протидіяти домашньому насильству.
Звісно, якщо були нанесені тілесні ушкодження, побої, відбувалося мордування, зґвалтування тощо, то кваліфікація буде за відповідною статтею КК, мають бути внесені відомості до ЄРДР і далі відбуватиметься розслідування справи. У такому випадку під час винесення вироку суд має враховувати зміни до ст. 66, 67 КК, оскільки вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього з подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, є обтяжувальною обставиною, а вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого є пом’якшувальною обставиною.
Про кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства
Кримінальний кодекс був доповнений новою ст. 126‑1 «Домашнє насильство». Умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього з подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності чи погіршення якості життя потерпілої особи, кваліфікується як домашнє насильство. Важливим елементом доведення для кваліфікації цієї статті є систематичність.
Науковці О. О. Дудоров та М. І. Хавронюк висвітлили свою позицію щодо цього питання в науково-практичному коментарі до новел Кримінального кодексу України «Відповідальність за домашнє насильство і насильство за ознакою статі»: «Злочин вважається вчиненим з моменту хоча б однієї з форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, в результаті чого настав хоча б один із зазначених у законі наслідків. При цьому немає значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в терміновому заборонному приписі, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Звісно, для доказування факт документування має значення, але не більше ніж інші передбачені законом докази (свідчення потерпілих, свідків, висновки експертиз тощо)».
Я цілком погоджуюся з позицією науковців. Якщо систематичність домашнього насильства буде доводитися лише за кількістю рішень суддів про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 173‑2 КУпАП, як вважають деякі колеги-юристи, я наведу такий контраргумент: лише щодо третини адміністративних протоколів, які поліція направляє до суду, судді приймають рішення по суті та притягають кривдника до адміністративної відповідальності. В більшості випадків судді направляють адміністративні протоколи на доопрацювання або через недоліки оформлення протоколів, або через незабезпечення явки кривдника, або справа закривається через закінчення строків давності розгляду адміністративного протоколу, що складає 3 місяці, або суд закриває справи за малозначністю.
Наприклад, відповідно до аналізу судових рішень за ст. 173‑2 КУпАП (за січень 2019 р. їх було проаналізовано 186 у Кривому Розі), 29% справ було закрито, щодо 35% справ суд виніс рішення про відправлення адміністративних протоколів на доопрацювання і лише у 35% справ суд виніс рішення по суті. Можу впевнено стверджувати, що така тенденція спостерігається по всій Україні.
Тому якщо визначати систематичність за кількістю прийнятих суддями рішень за ст. 173‑2 КУпАП, у 60‑70% ситуацій домашнього насильства кривдники так і не будуть притягнуті до кримінальної відповідальності, що нівелюватиме прийнятті зміни, а вірогідність того, що ст. 126‑1 КК стане латентною, дуже висока.
← Статистика розгляду справ по ст. 173-2 КУпАП за січень 2019 року судами м. Кривий Ріг
На які сімейні правовідносини розповсюджується законодавство щодо протидії домашньому насильству
Раніше коло сімейних правовідносин, на які розповсюджувалося законодавство щодо протидії домашньому насильству, було достатньо скромним та обмежувалося умовою спільного проживання. Наразі ст. 3 Закону містить 15 різних видів правовідносин: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати та сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати та сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.
Умова спільного проживання щодо цих правовідносин не береться до уваги. Такі зміни є позитивними, оскільки, приміром, припинення шлюбу не означає припинення насильства. Тепер один з колишнього подружжя у разі вчинення однієї з форм насильства має інструменти захисту та право на застосування спеціальних заходів протидії домашньому насильству. Однак варто зауважити, що існує ризик доведення тих чи інших правовідносин на практиці необхідними документами. Колеги-адвокати мають про це пам’ятати.
← Статистика закриття справ по ст. 173-2 КУпАП за січень 2019 року судами м. Кривий Ріг
Про спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству
Національна практика отримала чотири спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству: терміновий заборонний припис стосовно кривдника, обмежувальний припис стосовно кривдника, взяття кривдника на профілактичний облік, проведення з ним профілактичної роботи та направлення кривдника на проходження програми для кривдників. Коротко розкрию зміст кожного спеціального заходу.
Взяття кривдника на профілактичний облік та проведення з ним профілактичної роботи.
Сьогодні розробляється спеціальний наказ, який визначатиме порядок взяття кривдника на профілактичний облік, проведення з ним профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку. Уповноважений підрозділ органу Національної поліції України (підрозділи ювенальної превенції та служба дільничних офіцерів поліції) братиме на профілактичний облік кривдника з моменту виявлення факту вчинення ним домашнього насильства на встановлений законодавством строк та проводитиме з ним профілактичну роботу. Отже, чекаємо на прийняття наказу.
Направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Відповідно до ст. 39 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства суд під час вирішення питання про накладання стягнення про адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство, на проходження програми для кривдника. Так само в інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених КК, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого може бути покладений обов’язок пройти програму для кривдника. Кривдник, який умисно ухилятиметься від проходження програми для кривдників, понесе кримінальну відповідальність за ст. 390‑1 КК України. Ці норми вже набули чинності. Справа залишилася за малим — розробити та впровадити відповідні програми для кривдників.
← Статистика відправлення на доопрацювання адміністративних протоколів по ст. 173-2 КУпАП за січень 2019 року судами м. Кривий Ріг.
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника.
Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (підрозділи ювенальної превенції, служба дільничних офіцерів поліції та патрульна поліція) у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення строком до 10 діб. Терміновий заборонний припис може містити такі заходи (один або всі): зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Оскільки оцінка ризиків ще не затверджена, поліцейські не застосовують цей спеціальний засіб на практиці, хоча спеціальні бланки вже надруковані. Форма оцінки вчинення домашнього насильства складатиметься з 27 питань, на які поліцейський має відповісти «так», «ні», «невідомо». Питання стосуються безпосередньо безпеки постраждалої особи: чи погрожував кривдник вбити, чи застосовував кривдник фізичне насильство, що мало наслідком спричинення середнього та/або тяжкого ступеня тілесних ушкоджень, чи має кривдник алкогольну або наркотичну залежність, чи має кривдник зброю та/або може її легко дістати й застосувати тощо.
У разі визначення високого рівня безпеки кривднику обов’язково виноситься терміновий заборонний припис. Якщо визначено середній рівень безпеки, рекомендовано винесення термінового заборонного припису, а у разі його винесення — застосування не всіх заходів, які в ньому містяться. Якщо визначено низький рівень небезпеки, то припис виноситься на розсуд працівника поліції.
Це про що? Високий рівень небезпеки свідчить про те, що якщо не вжити термінових заходів, то наступний виклик поліції може закінчитися тяжкими наслідками для постраждалої особи. Безперечно, в такій ситуації кривдник і постраждала особа не можуть перебувати разом на одній житловій площі, хтось має піти. Зараз йде жінка, йде зі зламаним носом, переломами ребер, вночі, з дітьми, йде до мами, подруги або у спеціалізований центр, а має йти кривдник. Це світова практика. Питання про порушення права власності на житло взагалі не стоїть, тому що на першому місці стоїть захист права на життя та здоров’я.
Впродовж 10 днів постраждала особа може зібратися з думками, звернутися за допомогою, ініціювати та отримати обмежувальний припис. Відповідно до закону, кривдник має повідомити працівника поліції, який виніс терміновий заборонний припис, про місце свого тимчасового перебування, оскільки за неповідомлення свого тимчасового місця перебування або за порушення термінового обмежувального припису настає адміністративна відповідальність за ст. 173‑2 КУпАП.
← Статистика розгляду справ по суті за ст. 173-2 КУпАП за січень 2019 року судами м. Кривий Ріг
Обмежувальний припис стосовно кривдника.
З одного боку, тут простіше, адже цей спеціальний засіб вже діє. Цивільний процесуальний кодекс був доповнений гл. 13 «Розгляд судом справ про видачу і продовження обмежувальних приписів». Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто та через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває в місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб з нею спілкуватися; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто та через третіх осіб.
Відповідні обмежувальні приписи можуть бути винесені судом строком до 6‑ти місяців. Однак, як говорять судді, існують формальні ризики у процесі розгляду заяви про видачу обмежувального припису. Насамперед, це термін розгляду заяви — 72 години. За цей час адреси сторін мають бути перевірені, сторони — належним чином повідомлені, необхідні докази — витребувані, всім доказам — надана оцінка, а також по суті винесене рішення.
Хочу навести кілька лайфхаків, якими поділилися судді на семінарах-тренінгах «Домашнє насильство: особливості представництва постраждалих осіб», які проводилися за підтримки Програми «Адвокат Майбутнього» у Черкасах та Кривому Розі в лютому 2019 р. Можливо, ці поради суддів допоможуть колегам під час складання заяв про видачу обмежувального припису.
Отже, судді зазначили, що вони оцінюватимуть у нарадчій кімнаті, чи відбувалося порушення права в межах ЄСПЛ; за якими ознаками можна говорити, що особа є постраждалою від домашнього насильства; яка була форма домашнього насильства; який причинно-наслідковий зв’язок між діянням та наслідком; які наслідки настали для постраждалої особи або можуть настати в майбутньому; чи зверталася постраждала особа до різних служб (поліції, соціальних служб, служб підтримки, громадських організацій тощо) та яка була їхня реакція; чи вмовляла поліція забрати заяву про вчинення домашнього насильства; яка вірогідність того, що домашнє насильство може повторюватися; співмірність заходів, про які просить постраждала особа; якщо в родині є дитина, то обов’язково потрібно з’ясувати її думку.
Таким чином, ще потрібно багато над чим працювати. Однак маємо чітке розуміння, що проблема домашнього насильства більше не є проблемою окремої родини, це проблема усієї країни. Ідентифікація кожного випадку, орієнтація на потреби постраждалої особи, невідворотність покарання для кривдника та запобігання новим інцидентам домашнього насильства — наш фокус уваги.
***
Матеріал, викладений у цій статті — це особисті думки автора. Вони не є офіційною позицією ГО «Адвокат Майбутнього», ВГО «Асоціація правників України», ВГО «Всеукраїнське об’єднання адвокатів, які надають БПД» та Посольства США в Україні.
Програма «Адвокат Майбутнього» – дієва мережа адвокатів, що об’єднує лідерів думок адвокатури, які надають правничу допомогу відповідно до найвищих етичних стандартів, є агентами змін у суспільстві та лідерами у професійній спільноті.
Програма «Адвокат майбутнього» була започаткована у 2016 році і вперше реалізована у рамках проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», що виконується Канадським бюро міжнародної освіти за підтримки Уряду Канади у співпраці з Координаційним центром з надання правової допомоги. Наразі вона впроваджується і розвивається за підтримки Відділу з правоохоронних питань Посольства США в Україні Громадською організацією «Адвокат майбутнього» у партнерстві з Асоціацією правників України та Всеукраїнським об’єднанням адвокатів БПД.
