VUCA World in Corona time
Стаття підготовлена на основі відеолекції тренерки програми «Адвокат майбутнього», фасилітаторки та психотерапевтки Світлани Савчук.
Мета статті та відеолекції – дати інформацію, ресурс та підтримку в цей буремний час, щоби допомогти читачам із регуляцією в професійній діяльності та з особистою саморегуляцією.
Відеолекцію можна переглянути за посиланням.
VUCA світ = VUCA виклики + VUCA відповіді
Мабуть, впродовж нашого життя ще ніколи світ не був таким турбулентним та мінливим, а майбутнє – таким невизначеним. Ми назвали нашу лекцію «Світ VUCA в час Корони». Що ж таке Світ VUCA? Які виклики ми маємо та чим можемо відповісти в цей час? Як залишитись стійкими і бути при цьому гнучкими? Чому будь-яка криза – це можливість? Як підтримати себе в професійній діяльності? Саморегуляція у стресі – як це правильно робити?
Світ VUCA. Цей акронім прийшов до нас ще з ХХ століття. У 1985 році на це визначення звернули увагу автори книги «Стратегія в лідерстві» Уоррен Бенніс (Warren Bennis) та Бурт Нейнс (Burt Nanus). Далі цей акронім перейшов до військових документів США в розділ аналізу ситуацій, коли добре підготовлені операції не вдаються на сто відсотків. І вже в ХХІ столітті світ VUCA є характеристикою світу, в якому ми живемо.
VUCA виклик:
Volatility (Змінність). Насім Талеб у своїй книзі «Чорний Лебідь» писав, що в сучасному світі виникають малоймовірні події, що їх важко було передбачити. Коронавірус – одна з таких. Щодня, щогодини ми отримуємо нову інформацію, яка змінює світ. Саме про це перше слово Volatility.
Uncertainty (Невизначеність). Мабуть, ще ніколи не було так важко планувати та прогнозувати. Зараз найкращий план – це план на сьогодні. Тобто ми можемо щось планувати перспективно, але важливо робити поправку щодня, розуміючи, що поправки і далі будуть.
Complexity (Складність). Якщо говорити про кризу зараз в Україні, то вона є багатоскладовою: медична, економічна та політична. Якщо говорити про кризу для кожної людини окремо, то ми також маємо багато її компонентів: маємо піклуватись про наше здоров’я та безпеку, про компетентність у професійній діяльності, про фінансове забезпечення та стабільність, переживаємо кризу смислів, змістів, ми багато чого переглядаємо та даємо нову оцінку. Світ – багатокомпонентний і з кожним з компонентів важливо взаємодіяти та реагувати на нього.
Ambiguity (Неоднозначність). Зараз ми маємо справу з багатьма «невідомими». Багато різнихтрактувань, прогнозів, ідей та інформації. З цими багатьма невідомими нам необхідно жити, домовлятися та приймати рішення.
Такі характеристики VUCA світу складають виклики для суспільств та країн, для кожної родини і кожної особистості. Для того, щоби встояти перед цими хвилями-викликами, і не просто встояти, а як професійний серфінгіст зробити ще декілька віртуозних рухів на цій хвилі, маємо бути готові дати відповіді на VUCA-виклики. Той самий акронім VUCA дає нам відповідь на виклики.
VUCA-відповіді:
Vision (Бачення). У періоди криз важливо мати і розуміти відповідь на питання: «Чому?». У чому зараз полягає моя професійна діяльність? Яка моя місія, яке завдання в цій діяльності чи організації, де я працюю? Задля чого я працюю? Відповіді на питання «смислів» дають нам конкретну відповідь на наступні питання: «Куди нам далі йти? Куди рухатись? та Що робити?
Understanding (Розуміння). У хаосі інформації дуже важливо розуміти, що відбувається і мати реалістичний погляд. У кризових ситуація в нашому мозку включається так звана «рептильна» частина, яка відповідає за нашу безпеку. І ця частина зараз кричить «Alarm! SOS! Рятуйте!». Бо відбувається щось таке, до чого людина не була готова і чого не могла передбачити. У наступних частинах тексту ми поговоримо про те, як заспокоїти цю частину мозку і переключити його в режим «критичного мислення». Тобто в цій ситуації елемент під словом Understanding розуміють як аналіз та фільтр інформації, яку ми отримуємо, ясне розуміння того, що відбувається і того, що маємо робити в цій конкретній ситуації для того, щоби підтримати себе, близьких та свою професійну діяльність.
Creativity (Креативність). Або сміливість шукати нові шляхи, нові способи мислення, сміливість експериментувати, сміливість вчитися новому. У турбулентні часи не менш важливо вміти розівчатися (eng. – unlearn). Розівчатися тому, що вже не допомагає і не є ефективним, що вже відмерло і саме час від цього зараз відмовитись. Як в мисленні, так і в діях. Як в повсякденному житті, так і в професійній діяльності. Не просто забути на час про це (способи мислення, прийняття рішень, дії, що не дають результат). А саме відмовитись назавжди.
Adoptability або Flexibility (Гнучкість). Сьогодні немає єдиного правильного: єдиної правильної відповіді, єдиного правильного рішення, єдиного правильного підходу. Кожна ситуація вимагає індивідуального, гнучкого підходу. Зараз у нас дуже ситуативне життя та діяльність. Ми дивимось на ситуацію, аналізуємо та підбираємо те, що буде ефективним, те, що буде працювати. Час відкладати те, що не працює. Включати не силу, а розум. Включати гнучкість розуму, емоційну гнучкість. І пробувати нове, експериментувати. У кризових ситуація час перейти від впертості до гнучкості; від сили до розумності; від застарілих моделей поведінки до гнучкості при виборі нового варіанту.
Можливості:
Мабуть, всі чули, що в китайській мові слово «криза» складається з двох ієрогліфів: небезпека (загроза) та можливість. Історія знає немало людей, які свої страхи перетворили на свій успіх: Томас Едісон боявся темряви. Уолт Дісней боявся мишей. Обидва переклали свої страхи: перший – у винахід, другий – у всесвітньо відомий бренд. Історія знає чимало прикладів зароджування нового і потужного саме в періоди кризи. Криза 2014 року в Україні, війна, окупація і, як наслідок, переселення українців з частини окупованого Донбасу та Криму так само стали поштовхом для багатьох представників як бізнесу, так і громадського суспільства, розпочати нові, потужні, соціально важливі і відповідальні проекти.
Think Differently. Думайте по-іншому. Ці слова колись сказав Джордж Сорос. Адріан Сливоцький трансформував цю схему і надав нову інтерпретацію.
Адріан Сливоцький– американець українського походження, економіст, футуролог, викладач HarvardBusiness School. Він каже, що думати по-іншому не достатньо. Треба діяти по-іншому – Act differently. Від думок потрібно переходити до дій. Є потреба в експериментах та випробуваннях. Більше того, Адріан пропонує вдосконалити цю схему наступним чином:
Що значить Asymmetrically (Асиммертрія)? Це – щось незвичне для нас. Не симетричне (дивне, не завжди логічне) у наших діях, починаннях. Це – коли ми не очікуємо від того, що робимо, визначний результат. Ми можемо використати якусь ідею, інсайт, бачення ситуації в таке, що перетворить це в цікавий напрямок діяльності, start up. У такому варто не йти за чимось масштабним та великим. Можна розпочати з невеликого, маленького. Спробувати.
У моменти експериментального мислення важливо все не просто придумати, а й записати. Не відпускайте Ваші інсайти. Часто нам потрібен час для того, щоб «переспати» з цією ідею, осмислити її. До зафіксованих ідей можна буде повернутись і вже потім почати діяти. Ідею варто виписувати, нею варто ділитись та обговорювати. І хтозна, можливо, саме ця ідея стане великим проектом або ж його частиною.
Іноді, проходячи крізь періоди, від яких хочеться втекти, забути все, як страшний сон, саме тоді ми отримуємо несподівані можливості та ресурси. Головне на цьому сфокусуватись та усвідомлено до цього підійти.
Повернемось до китайського написання слова «криза». Ми писали, що це слово складається з двох ієрогліфів: небезпека (загроза) та можливість. Більш точний варіант перекладу такий: криза – це загроза та поворотна точка. Багато речей, до яких ми звикли, вже ніколи не будуть такими, як були раніше. Світ вже змінився і зміни будуть продовжуватись. Кожна криза – це поворотна точка. Криза не руйнує тренди, вона їх створює. Криза провокує на нове та актуальне. І наше завдання – не пройти повз. Не залишитися в минулому. Відчути ці зміни і скористатися цим. Створити певну можливість для себе, для професійної діяльності. VUCA світ не такий вже страшний. Важливо скористатися його можливостями.
6 кроків під час кризи для професійної діяльності*:
*під час підготовки цього розділу ми користувались матеріалами консультанта компанії McKinsey & Company Кайвана Кіана (Kayvan Kian).
1. Фокус на реалістичному колі контролю 
На зображенні ви бачити два кола. У першому колі – «Важливе». Це те, що є важливим для вас, те, що має значення. У другому колі – зона контролю. Те, що я хочу контролювати або необхідно контролювати.
Дуже важливим усвідомленням є перетин цих кіл. Кола Важливого з колом Контролю. В зоні перетину цих кіл є зона, яка і є реалістичною зоною контролю. Сфокусуйтеся саме на цій зоні перетину кіл, на тому, що є справді в зоні вашого впливу.
Зараз ми помічаємо, що багато речей випадає з нашої зони контролю. І в часи кризи ми можемо втрачати багато часу, енергії та інших ресурсів щоби контролювати те, що нам зараз непідвладне.
Чи можемо ми контролювати дати карантину? Ні. Чи можемо ми контролювати роботу громадського транспорту чи авіаперевезення? Ні. Але ми можемо контролювати свою власну діяльність, ми можемо контролювати активність людей, з якими працюємо, ми можемо забезпечувати собі та близьким рівень безпеки, який потрібен. Тобто важливо визначити те, що є в зоні контролю і сфокусуватися на цьому.
2. Перевірка на реалістичність
Зараз ми можемо казати чи чути глобальне – «Все пропало!», «Все скінчилось!», «Майбутнього нема!». Є конкретні три кроки, якими «Все пропало» можна перевірити на реалістичність та заземлитися в реалістичність, розуміти, що є в моїй зоні контролю, а що є поза цією зоною, і тоді це варто відкласти. Це – перевірка також на негативне-позитивне в нашому усвідомленні.
а. Персональне (те, що стосується мене) чи ця проблема «про когось іншого». Тут варто відповісти на питання: «Чи це про мене?», «Наскільки це про мене?» і «Що я можу з цим зробити?». Якщо це про когось іншого, також можна поставити питання: «Про кого це?», «Що я можу з цим зробити?»
b. Глобальне або специфічне. Глобальне – це той самий вираз про «все пропало». Якщо ми говоримо про глобальне, то варто поставити собі питання: «Про що конкретно йде мова?», «Чи це про всю діяльність, чи про окрему сферу?».
Наприклад, 13 березня я отримую повідомлення про те, що певні мої проекти (заходи) відстрочені на невизначений проміжок часу. Причина – запровадження карантину. Чи можна говорити, що все пропало – можна. Але варто зупинитись і конкретизувати: проекти відкладені на певний проміжок часу. Що я можу робити в такому випадку? Я можу продовжити готуватися до них, а також можу частину проектів виконувати онлайн, проводити підтримуючі онлайн-зустрічі з командою проекту.
Таким чином, я буду в контакті з командою, буду продовжувати професійну діяльність. До того ж, можна ще якісніше підготувати проект. Тобто, тут точно не про «все пропало». Я можу робити в цьому напрямку конкретні кроки. Мені потрібно міняти все? Чи якусь частину? Якщо якусь частину, то яку конкретно. І тоді будуємо план дій про те, що можна з цим «конкретним» робити. Працюємо з цією частиною, яка «жива».
c. Назавжди або тимчасово? Кризи – не назавжди. Вони мають свої наслідки, які можуть залишатися надовго. Будь-яка криза завершується. Ми можемо перевірити наслідки кризи. Чи вони короткострокові, середньострокові чи довгострокові. Який конкретний ефект у часі для мене та моєї діяльності має ця криза? Проте маємо пам’ятати, що прогнозувати довгостроково з точністю ми зараз не можемо.
3. На чому варто зосередитись зараз?
Схему, що нижче, ми можемо використовувати для аналізу як своєї професійної діяльності, так і роботи команди.
По горизонталі (абсциса) ми бачимо рівень «I am good at». Тобто це те, що мені добре вдається, те, в чому я отримую хороші результати. Вертикаль (ордината) – це рівень енергії, рівень задоволення та мотивації. Тут ми говоримо про рівень енергії, яку ми отримуємо від процесів, рівень включення та наповненості від процесів.
У першому квадраті (strength – сила) – те, що я роблю добре і це дає мені силу, мотивує. На цьому квадраті варто зосередитися. Ви тут максимально продуктивні. Ви можете згадати те, що вам вдається легко і від чого ви отримуєте задоволення, від процесу чого ви надихаєтеся.
У другому квадраті (effort – зусилля) – мені вдається це добре, але забирає енергію. Досягти результатів можливо, але це вимагатиме певних зусиль. Це можуть бути часові, емоційні, енергетичні та інші ресурси. Якщо наразі ресурсів достатньо, то добре тримати фокус уваги на цьому квадраті. Якщо знаходитися в цьому квадраті забагато часу, то можна витратити забагато ресурсів, які під час кризи нам дуже потрібні. Варто пам’ятати про це.
Третій квадрат (weakness – слабке місце) – те, що не дається легко та забирає сили і не приносить задоволення. У часи криз, стресів все, що в цьому квадраті за можливості краще відкласти. Якщо можливості немає, можна попросити допомогти колегу, партнера.
Четвертий квадрат (treasure – скарб) – це те, що дає мені енергію, задоволення, мотивує, але результат – поки що слабкий. У цьому квадраті сховався дуже хороший скарб для вас. Можливо саме там є те, у чому ваш талант, що може стати можливістю, новою сферою діяльності. На цю зону особливо варто звернути увагу.
Ця схема – для вашого аналізу. Варто сісти і самостійно заповнити всі чотири квадрати. Згадати те, що наповнювало енергією колись. У цих блоках може бути як особисте, так і професійне. Починаючи від читання книжок, спорту, гри в шахи чи спілкування з дітьми і закінчуючи суто професійними діями, – робота з таблицями, написання документів, проведення зустрічей, складання звітів. Все це може бути в різних квадратах.
У кризові моменти варто проаналізувати свій запас енергії та ресурсів і за можливості зосередитись на тому, що збереже чи додасть енергії.
4. Емпатія
Що буде важливим під час кризи та що буде важливим після кризи – це те, як ми спілкуємось з іншими. Прослідкуйте за собою – за тим, як ви спілкуєтесь. Зараз під час карантину, коли ми вдома, кількість населення на одному квадратному метрі збільшилась і ми не завжди стримуємо свої емоції, накопичений емоційний фон. Варто звертати увагу на свої емоції та на емоції членів родини, членів команди. Чи проявляєте ви емпатію в комунікації з ними?
Слово «емпатія» означає, що я готова/-вий побачити та зрозуміти почуття іншої людини, прислухатись до них і налаштувати свою поведінку, свої наступні слова і кроки для того, щоби ця взаємодія була обопільно-екологічною та ефективною для кожного з нас. У часи кризи увага, емпатія та співчуття є опорними точками в професійній діяльності в тому числі. Якщо зустрічаєтесь із власною реакцією, коли не втримались і накричали, зірвались або ж кричить хтось інший, пам’ятайте, що кричимо не на людину, кричимо на ситуацію. Усвідомлюємо свою поведінку і включаємо емпатію.
5. Чому?
Під час криз настає час сенсів. Питання: «Що ми робимо?» – ставимо на друге місце. На першому – «Чому ми це робимо? Задля чого?». Як кажуть українці, нахіба? Фокусуємо свою увагу на пошуку сенсів. Зараз важливий шанс проаналізувати цінності свої власні і цінності організації, в якій ви працюєте. Особливо зараз важливо знайти і зрозуміти відповідь на запитання: «Чому ми це робимо? Задля чого?» і потім буде легше відповісти на питання: «Що робимо? Як робимо?».
6. Святкувати!
Чи маємо зараз час святкувати? Звичайно, маємо! Ми часто говоримо, що в кризах нам важливо не втрачати звичний графік роботи, притримуватись режиму дня. У цьому графіку зараз обов’язково маємо знайти час для святкування. Святкувати варто найменші перемоги, ті, на які ми раніше навіть не звертали уваги. У кризі все має більшу ціну. Святкуйте події в родині. Навчились разом грати в нову настільну гру – святкуйте! Організували дома робоче місце для всіх членів родини – святкуйте! Святкуйте маленькі перемоги в професійній діяльності. Людям як повітря потрібне позитивне підкріплення, а також не тільки сумісна (хоч і дистанційна) праця, але і сумісні свята. Коли ми ще будемо мати можливість святкувати онлайн і робити cheers об монітори ноутбуків? Маємо насолодитись цим зараз.
Світлана Савчук також радить пам’ятати про важливість комунікації. Ми зараз дуже швидко перейшли до онлайн формату. Тому важливо підтримувати зв‘язок як з клієнтами, так і з партнерами, колегами.
Часто ми обираємо месенджер або телефонний дзвінок. Включайте камери. Зараз техніка дозволяє нам використовувати відеозв‘язок. Візуальний контакт важливий. Він перетворює розмову в живу, підвищує рівень довіри. Ви бачите реакцію один одного. Людям це справді важливо під час комунікації.
Діліться емоціями та особистими новинами. Якщо плануєте, наприклад, zoom-конференцію з робочих питань, приділіть певний час цієї розмови розповіді про щось особисте. Звісно, рівень «особистого» залежить від рівня вашого знайомства. Можна поділися емоційними моментами, поділитися враженнями від переглянутого фільму, від занять спортом. Це можуть бути моменти, які будуть наповнювати професійну діяльність не винятково робочими моментами, а і людським, емоційними. Це про те, що між вами є контакт. Так формується довіра.
Карантин – час провідувати, піклуватись про клієнтів. Вони в такій самій важкій ситуації, як і ви. Ви можете просто зробити дзвінок і запитати: «Як ви?». Мета дзвінка – запитати і почути відповідь саме на це питання. Не про справи, не про строки оплати рахунків. Мета – дізнатись, як клієнт переживає ці часи. Як почувається родина, чи всі здорові. Це і є human connection, людяність. Це дуже цінується зараз. І трохи інтерпретований вислів від Наталії Каді: пам‘ятаємо, коли закінчиться карантин, пройде гостра криза, справді важливим буде тільки те, як ми ставились одне до одного у важкі для всіх нас часи. Саме це ми запам‘ятаємо.
Саморегуляція
У своїй професійній діяльності ми, перш за все, – люди. І наше особисте, людське з нами протягом всієї професійної діяльності. Тому дуже важлива саморегуляція в час тривоги та стресу.
Відчувати тривогу і бути в стресі – норма. Інколи ми можемо думати, що з нами щось не так, чому ж я так хвилююся? Чому я так тривожно себе почуваю? Людина може відчувати те, що ніколи не відчувала і від того думати, що з нею щось не так. Ні, це є певна норма, наприклад, зараз, у період поширення коронавірусу та карантину.
Тобто, з одного боку, відчуття тривоги є нормою. Це – одна з внутрішніх систем попередження нашого організму, яка сигналізує про небезпеку або інші загрози. Це реакція мозку, який сканує зовнішній світ на наявність загроз. Така реакція мобілізує наші фізичні та психоемоційні ресурси і готує організм до певної відповіді. У докризові часи відчуття тривоги може навіть допомагати нам. Під час підготовки до важливих подій тривога мобілізує нас, налаштовує і допомагає прожити ці моменти.
З іншої сторони, тривале відчуття тривоги і стресу, яке наростає, є небезпечним через накопичувальний ефект, який веде до хронічного стресу, депресії та вигоряння. Тому піклування про психоемоційний стан є дуже важливим у кризові часи. Як запобігти переростанню тривоги та страхів у хронічний стрес та депресії?
Пропонуємо сім конкретних кроків, які варто пройти для унеможливлення стану хронічного стресу:
1. Повернемось до пункту про відокремлення того, на що можемо впливати, а на що впливу не маємо, на що не варто зараз витрачати свої сили. Зараз ми не можемо впливати на майбутнє. Зараз майбутнє – важко прогнозоване. Тому планування можемо зараз відставити в сторону. Зараз ми можемо планувати тільки свій сьогоднішній день. Зосереджуючись на тому, що запланували зробити сьогодні, на що можемо впливати.
Фокусуємось на тому, що можемо контролювати. Те, що поза зоною контролю ми можемо планувати у декількох варіантах розвитку: план А, В, С. З можливістю переходити від одного плану до іншого у разі неможливості здійснити перший варіант. Таким чином, ми будемо готові до змін і зміна плану не буде такою болісною.
Тривогу – відчуття переживання за невизначене майбутнє важливо перевести в страх – переживання за конкретне теперішнє. Наприклад, скласти список, за що я конкретно боюсь (захворіти, залишитись без роботи, перестати заробляти) та зробити реалістичну перевірку кожного пункту, визначивши зони впливу.
2. Перебування в стані «тут і зараз». Ви завжди можете оцінити те, де ви є, та що зараз є поруч з вами. Наприклад, прокинулись зранку, усвідомили, що ви на своєму улюбленому ліжку, а в холодильнику є їжа, а у вашому домі – світло та вода. Так, це дуже банальні речі, про які ми б ніколи і не задумувались, але зараз вони важливі для нас, для заземлення в реальність. Це те, що стабільне, на що можна спиратись. Цією ж вправою ми можемо проганяти ці тривожні думки, які нас накривають, в яких ми думаємо про майбутнє, яке не підконтрольне зараз нам. Можна зосередитись на тому, що прямо зараз нас оточує. Опишіть книжку, яка лежить поруч. Назвіть її автора, колір, кількість сторінок. Опишіть те, що бачите за вікном: дерева, вулиця, будинок. Включаємо органи чуттів. Те, що ви можете бачити, до чого можете доторкнутися, відчути запах, почути, відчути на смак, – описуємо.
Дуже часто ми заїдаємо стрес. Стрес ніби включає потребу організму їсти більше. Слідкуйте за цим. У психотерапевтки Світлани Ройз є методика родзинкової медитації, яка дозволяє отримати відчуття «тут і зараз». Беремо родзинку і смакуємо її до тих пір, допоки не відчуємо форму, смак всіх шарів. І тільки потім можна її проковтнути. Ми отримаємо набагато більше насолоди та менше з’їмо. А ще отримаємо відчуття «тут і зараз», заземлення в реальність.
3. Не намагайтесь подолати стрес наодинці. Я – хоробрий солдат, я все зможу сам, я з усім впораюсь – не саме доречне та ефективне в стресі. Важливо регулювати цей свій стан. Важливий контроль емоцій. Якщо говорити про три основні методи, як ми можемо обходитись з нашими емоціями, то це може бути:
– Виплескування емоцій на інших. Кричати на ситуацію. Але при цьому методі страждають навколишні люди. А у нас у всіх зараз загострені відчуття, підвищений емоційний фон, ми більш тонко відчуваємо в стресі. Тому це не найкращий спосіб.
– Взагалі не показувати емоції. Це, мабуть, ще гірший спосіб. Ми ніби накопичуємо в собі емоції і спресовуємо їх. І врешті решт відбудеться виплеск емоцій, який точно буде ще гірший за перший варіант.
– Проживати емоції. Виписувати, проговорювати емоції. Можна вести як письмовий, так і аудіо щоденники, і прописувати/проговорювати ваші емоції, страхи та переживання там. Все це також можна малювати.
Якщо маєте, кому розповісти про свої відчуття, переживання, – говоріть. Але тут важливо розуміти, що людині не зашкодить ця інформація. Людина має бути «в ресурсі» до слухання. Наприклад, людині, яка дуже сильно переживає через розповсюдження вірусу, переживає за здоров‘я свої родини, яка переживає через заходи карантину, точно не варто розповідати про свої тривоги через це ж саме. Це тільки додасть цій людині стресу. Тому варто усвідомлено підходити до вибору того, з ким ми ділимось своїми страхами та тривогами.
Якщо ж ви переживаєте гостре занепокоєння, тривогу, стрес тривалий час, майте мудрість та сміливість звернутись до спеціаліста за професійною допомогою. До психолога або психотерапевта.
На карантині, в ізоляції також можна знайти час для усамітнення, для уповільнення. Ви можете домовитись про це з домашніми.
Ви можете медитувати, слухати музику, почитати книгу чи просто побути наодинці в тиші. Це може бути те, що дасть ресурс.
4. Організація робочого дня. Незважаючи на режим роботи «офіс вдома», дуже добре мати певний графік. Справді, можна декілька днів дозволити собі порушити графік та прокинутись об 11:00, поснідати в ліжку. Але насправді це мало допомагає зорганізуватись та подолати стрес. Скоріше, навпаки. Тому важливо організовувати себе в графік, схожий на докарантинний. Графік з перервами, з обідом та кавою. Організоване робоче місце для вас, домовленість з родиною про робочі години також важливі. Розподілити домашні клопоти порівну – також допоможе вам і вашим партнерам у плануванні.
У світі навколишнього хаосу і безладу, тривоги та стресів, чим більше ми матимемо організованого всередині нас та навколо нас, тим краще для нашого емоційного здоров‘я.
5. Дбаємо про фізичне тіло. Непрацюючі спортивні клуби не означають, що ми можемо забути про фізичне навантаження. Один з кращих проявів реакції на карантин та адаптації до реалій проявили тренери та спортивні зали, які одразу ж запустили онлайн програми тренувань. Є маса тренувань у вільному доступі в YouTubeта в соціальних мережах. Ви навіть можете собі дозволити спорт в перерві між роботою. А ще це можна робити з родиною. Це точно додасть фану. Наприклад, можна домовитись про чергову роль тренера в родині.
Піклуйтесь про сон. Сну має бути достатньо, особливо в цей час. Лягати раніше і прокидатись раніше – краще, ніж навпаки. І не забуваємо про якість та кількість їжі. Їжі має бути не багато. Головне – фокус на її якості для організму.
Також – прогулянки. За можливості і, не порушуючи карантинних приписів, організовуйте собі прогулянки. Вони наповнюють наш організм киснем, дають можливість побути та поспостерігати природу.
6. Інформаційна гігієна. Користуйтесь декількома перевіреними ресурсами, яким ви довіряєте. Дозуйте інформацію. Можна читати новини два або три рази на день. Цього достатньо для того, щоби знати, що відбувається навколо. Немає потреби переглядати новини кожні 15 хвилин. Це стосується як новин, так і соціальних мереж.
7. Бути уважними до власного оточення. Бути сміливими вибудувати особистісні кордони і сказати ні – «токсичному оточенню». Якщо хтось пропонує вам обговорювати токсичну для вас тему, наприклад тему карантину, і тільки з ракурсу кількості смертей, засудження дій всіх навколо, ви можете сказати, що зараз ви про це говорити не готові. Обмежуйте токсичність навколо. Це також забирає дуже багато ресурсів. Ми навіть можемо цього не помічати.
Ці сім пунктів допоможуть вам підтримати себе та саморегулювати рівень тривоги та стресу.
Моя соціальна позиція
Валерій Пекар у своїй статті зазначив: «Україна має лише один справжній ресурс — енергію людей. І цю енергію треба вивільнити. Підприємництво і волонтерство — дві педалі нашого велосипеду, на якому мусимо втекти від вершників апокаліпсису».
Звичайно, криза примусила нас до соціальної ізоляції. Але криза дуже сильно розвернула нас до самих себе та один до одного. Розвернутись один до одного означає піклуватись один про одного. Це завдання дуже важливе для того, щоби прожити цей період. Також важливо знаходити сили та ресурси, аби соціально проявлятися. Це означає подбати про того, хто слабкіший.
Наприклад, люди організовують доставки необхідної їжі для людей похилого віку, хтось шиє маски та костюми для медиків, хтось опікується безхатьками, які наразі не мають майже жодного ресурсу для існування. У багатьох містах заварюють сміттєпроводи. При цьому є люди похилого віку, яким не просто не бажано зараз виходити з домівок, які не можуть вийти на вулицю до сміттєвих баків через стан здоров’я вже багато років. Можна взяти на себе відповідальність за це і раз на декілька днів допомагати з цим. Можна просто зайти до літніх сусідів і принести подарунковий пакунок зі смаколиками. Саме такі дії підтримають їх. Соціальна позиція бізнесу також важлива. Якщо ваша організація зараз може будь-що робити для подолання коронавірусу або полегшити кризові часи для когось, – робіть це.
Озирніться, проаналізуйте, кому може бути потрібна допомога, та дійте. Зробіть цю зупинку, пошукайте можливість допомогти.
І закінчити цей текст хочеться словами, які вже писали. Коли все скінчиться, справді важливим буде те, як ми ставились один до одного. Саме це ми запам‘ятаємо і про це будемо розповідати.
***
Матеріали, викладені у цій статті — це особисті думки автора. Вони не є офіційною позицією ГО «Адвокат майбутнього», ВГО «Асоціація правників України», ВГО «Всеукраїнське об’єднання адвокатів, які надають БПД» та Посольства США в Україні.
Програма «Адвокат майбутнього» — дієва мережа адвокатів, що об’єднує лідерів думок адвокатури, які надають правничу допомогу відповідно до найвищих етичних стандартів, є агентами змін у суспільстві та лідерами у професійній спільноті.
Програма «Адвокат майбутнього» була започаткована у 2016 р. і вперше реалізована в межах проєкту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», що виконується Канадським бюро міжнародної освіти за підтримки Уряду Канади у співпраці з Координаційним центром з надання правової допомоги. Наразі вона впроваджується і розвивається за підтримки Відділу з правоохоронних питань Посольства США в Україні, Громадською організацією «Адвокат майбутнього», у партнерстві з Асоціацією правників України та Всеукраїнським об’єднанням адвокатів БПД.
