Доступ до адвокатської професії: як працює оцінка доброчесності у Великій Британії

У законодавстві більшості держав-членів ЄС моральна доброчесність є самостійною та обов’язковою умовою вступу до адвокатської професії. Так, Закон Литовської Республіки про адвокатуру серед вимог до особи, що прагне набути статус адвоката, прямо передбачає наявність бездоганної репутації, а також відсутність залежності від алкоголю, наркотичних або психотропних речовин. Закон Латвійської Республіки містить аналогічну вимогу щодо репутації як передумови членства у колегії адвокатів. Польський Закон про адвокатуру вимагає від кандидата бездоганного характеру та поведінки, що є запорукою належного здійснення адвокатської діяльності. Федеральне положення про адвокатуру Федеративної Республіки Німеччина серед підстав відмови в допуску до адвокатської діяльності передбачає вчинення дій, несумісних із гідністю професії.

Натомість в Україні особа, яка подає заяву про допуск до складення кваліфікаційного іспиту, зобов’язана надати лише довідку про несудимість та медичну довідку, що підтверджує проходження психіатричного огляду, зокрема щодо вживання психоактивних речовин. Ці вимоги є необхідними, але недостатніми: формальна відсутність судимості чи медичних протипоказань не є достатнім підтвердженням доброчесності особи та її придатності до здійснення адвокатської діяльності.

Показовим орієнтиром для вдосконалення цієї системи може слугувати модель перевірки кандидатів, впроваджена Органом регулювання солісіторів Англії та Уельсу (Solicitors Regulation Authority, SRA). Ця модель ґрунтується не на формальному переліку перешкод, а на самодекларації кандидата у поєднанні з незалежним скринінгом і триваючим обов’язком розкриття інформації. Нижче розглянемо, як саме вона організована.

Приклад також декларації за посиланням.

Регуляторна основа: SRA Assessment of Character and Suitability Rules

Оцінка доброчесності та придатності кандидата здійснюється відповідно до окремого підзаконного акта — SRA Assessment of Character and Suitability Rules. Це самостійний регуляторний акт, який визначає категорії обставин, що підлягають оцінці, і принципи їх врахування. Ключовою концептуальною ознакою цього акта є відсутність автоматичних підстав для відмови: рішення приймається індивідуально в кожному випадку з урахуванням обставин справи .

Правила SRA охоплюють шість основних категорій оцінки кандидата:

1. Кримінальна поведінка (Criminal conduct). Підлягають розкриттю обвинувальні вироки та офіційні застереження (cautions), що не є «protected» (тобто такі, що відповідно до законодавства не вважаються погашеними у спеціальному значенні). Особлива увага приділяється правопорушенням, що пов’язані з: позбавленням волі чи умовним покаранням; нечесністю, шахрайством, лжесвідченням та хабарництвом; насильством або сексуальним характером діяння; перешкоджанням здійсненню правосуддя; дискримінаційною поведінкою; тероризмом; а також випадкам, коли особа була засуджена судом за більш ніж одне кримінальне правопорушення.

2. Правопорушення під час оцінювання (Assessment offences). Підлягають розкриттю випадки умисного порушення правил оцінювання, що становлять плагіат або обман з метою отримання переваги для себе чи інших осіб — у тому числі ті, що були встановлені освітнім закладом, а не судом . Тобто академічна недоброчесність розглядається як самостійна підстава для оцінки придатності до професії.

3. Фінансова поведінка (Financial conduct). До предмета розкриття належать: процедури особистого або корпоративного банкрутства; випадки умисного ухилення від відповідальності за борги; нечесність в управлінні фінансами; ухвалення щодо особи рішення про звільнення від боргових зобов’язань (debt relief order); перебування в реєстрі кредитних бюро; провадження про звернення стягнення на майно (possession proceedings); рішення про відповідальність за платіжними зобов’язаннями (liability order).

4. Регуляторні висновки (Regulatory findings). Підлягають розкриттю всі дисциплінарні або регуляторні стягнення, висновки чи дії, ухвалені щодо особи будь-яким регуляторним органом (включно з апеляційними інстанціями); випадки відмови у наданні інформації регуляторному органу або надання неправдивої чи такої, що вводить в оману, інформації; випадки порушення вимог регулятора; дискваліфікація як піклувальника благодійної організації; дискваліфікація як директора компанії; правопорушення відповідно до Закону про компанії (Companies Act).

5. Доброчесність та незалежність (Integrity and independence). До предмета розкриття належать випадки нечесної, насильницької, погрозливої, переслідувальної або дискримінаційної поведінки; зловживання своїм становищем заради фінансової вигоди (своєї або інших осіб); зловживання довірою стосовно вразливих осіб.

Принциповим є те, що зобов’язання розкривати відповідну інформацію стосується не лише періоду подачі заяви: воно діє протягом усього часу перебування особи у реєстрі солісіторів.

Оцінка доброчесності кандидата здійснюється на двох взаємодоповнюючих рівнях.

Перший рівень — самодекларація. Кандидат заповнює анкету, що включає окремі розділи за кожною з категорій SRA Suitability Rules. У межах кожного розділу він відповідає «Yes/No» на пряме запитання про наявність відповідних обставин. Завершує декларацію формула, у якій кандидат підтверджує, що:

«I am the individual named on this application; I believe the information in this application is correct; I will tell you at once if anything changes between now and my admission; I understand that there could be serious consequences if I have knowingly or recklessly given you information that is false or misleading; I understand that I have an ongoing obligation to tell you of any further issues that fall under the Suitability Rules; I understand that you will revoke my admission to the roll if it was granted due to error or fraud; I understand you may make checks to verify the information I have given».

Наслідки надання недостовірної або такої, що вводить в оману, інформації прямо передбачені: подача завідомо неправдивих відомостей або умисне приховування суттєвої інформації може мати наслідком дисциплінарну відповідальність та скасування рішення про допуск до професії.

Другий рівень — незалежний скринінг. Незалежно від змісту самодекларації SRA проводить скринінг кандидата через зовнішнього провайдера. Скринінг охоплює: ідентифікацію особи (за паспортом та іншим документом); незалежне підтвердження особи кандидата діючим солісітером (який особисто бачить кандидата та його документи і самостійно вносить дані у відповідну онлайн-форму); перевірку наявності судимостей та інших релевантних записів. Для кандидатів, які проживали за межами Сполученого Королівства протягом останніх п’яти років, передбачено обов’язок надати документ, що відповідає українській довідці про несудимість, з відповідної юрисдикції.

Принципи оцінювання

Жодна з обставин, перелічених у SRA Suitability Rules, не є автоматичною підставою для відмови у допуску до професії. SRA здійснює оцінку індивідуально, з урахуванням таких чинників, як часовий проміжок, що минув з моменту події; ступінь усвідомлення особою своєї поведінки; докази змін у поведінці кандидата; наявність обтяжуючих та пом’якшуючих обставин (aggravating and mitigating factors). Тягар доведення придатності до професії покладається саме на кандидата.

Модель SRA є цінним прикладом того, як може виглядати системна перевірка доброчесності на етапі доступу до професії, і заслуговує на детальне вивчення в контексті реформування відповідних процедур в Україні. Її особливостями є:

— інституційне відокремлення правил оцінювання в окремий регуляторний акт із прозорою структурою категорій;

— поєднання самодекларації та незалежного скринінгу як двох взаємодоповнюючих процедур;

— триваючий характер зобов’язання розкривати відповідні відомості — не лише на етапі вступу, але й протягом усього часу перебування у реєстрі;

— відмова від автоматичних підстав для відмови на користь індивідуальної оцінки;

— залучення інших солісіторів до підтвердження особи кандидата, що формує горизонтальний механізм професійної відповідальності.