Людмила Гриценко та Тамара Бугаєць: про тренінг у Черкасах з протидії насильству

21 лютого 2019 року у м. Черкаси пройшов тренінг на тему «Особливості участі адвоката у справах, пов’язаних з представництвом інтересів осіб, постраждалих від домашнього насильства».

Захід відбувся за ініціативи випускниць Програми «Адвокат майбутнього» Тамари Бугаєць та Людмили Гииценко за підтримки Посольства США в Україні у партнерстві з Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького і Придніпровським районним судом м.Черкаси.

Які враження від тренінгу у самих ініціаторок, пропонуємо ознайомитися у цьому матеріалі.

 

Тренерка Людмила Гриценко

«Немає іншого способу перевірити теорію, ніж застосовувати її на практиці. Саме практика – це мірило істини» – словами про практику суддя Світлана Позарецька розпочала і закінчила семінар-тренінг. Мені здається, вона висловила саме ту процесуальну ціль, яку ми з Томою ставили перед собою, плануючи цей тренінг. Ціль – обмінятися досвідом, поділитися тим, що маємо, послухати колег, проаналізувати судову практику, можливо, навіть провести роботу над помилками і разом напрацювати ефективні алгоритми.

Як це було

Якщо коротко – круто, насичено, толерантно, в форматі відкритого діалогу. Учасники свідчили, що їм дуже сподобалися і запам’яталися дві складові тренінгу: перегляд відео з подальшим обговоренням і можливість відкрито поспілкуватися з суддями.  Атмосфера була саме та!

Що вдалося

Вдалося, незважаючи на підвищений емоційний градус самої теми заходу, почати і закінчити семінар-тренінг у відкритій та спокійній атмосфері. Весь день між адвокатами, поліцейськими, працівниками соціальних служб був конструктивний діалог. Часто звучало слово «Ми» і «Нам», замість «Ви» і «Вони».  Чи були дискусії? Так, звісно були. І різні точки зору, і пропозиції, і аргументи з контраргументами. Навіть представники однієї професії виражати різні погляду на ситуації і пропонували різні варіанти. Жива дискусія дала можливість кожному з учасників почути бачення іншої сторони і висловити своє. Кожен суттєво розширив свій інструментарій і поповнив базу знань.

Про що ж ми говорили

Одна з учасників – Ольга Семенюк, адвокатка, сказала – «дякую, тепер я нарешті знаю відповідь на запитання, яке хвилювала мене багато років – про що думає суддя у нарадчій кімнаті, коли розглядає саме такі справи».

Той, хто був на семінарі-тренінгу, зрозуміє про що це… Розвію таємницю – суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Світлана Позарецька виступала з доповіддю «Особливості розгляду судом справ про видачу обмежувального припису». Особливу увагу вона приділила тим аспектам, які б вона, як суддя, аналізувала при вирішенні справ такої категорії. Всі учасники отримали корисну підказку. Я наведу кілька тез, що це може бути:

• чи мало місце порушення основоположних прав людини (право на життя, право бути вільним, право на повагу гідності тощо);
• вразливість (чи відноситься особа заявника до вразливої категорії осіб), також звертала би увагу на дієздатність/недієздатність;
• характер і форми домашнього насильства;
• причинно-наслідковий зв’язок між діями та наслідками;
• вік;
• наявність стресу, болі, страждання;
• перебування в залежному стані;
• стан здоров’я (і причинний зв’язок, між діями і наслідками у вигляді погіршення стану здоров’я, якщо звісно він мав місце»;
• чи зверталась особа, яка подає заяву про застосування припису до правоохоронних органів раніше, які результати розгляду її звернення;
• чи була надана такій особі правова допомога і чи мала вона можливості для правового захисту;
• чи була свідком ситуації дитина;
• чи були вмовляння з боку працівника поліції забрати заяву;
• чи притягувалася особа, стосовно якої просять застосувати обмежувальний припис, до відповідальності;
• чи змінювалось місце проживання особи;
• чи є вірогідність того, що дії, які стали причиною звернення з заявою, повторяться;
• акти обстеження умов проживання;
• докази, які є у соціальних служб;
• чи є потреба у застосуванні тимчасових обмежувальних заходів;
• якщо так, то один чи кілька заходів доцільно застосувати;
• оцінка ризиків;

Це не весь перелік, та вказані вище рекомендації можуть стати у нагоді колегам, які надаватимуть допомогу особам, що постраждали від домашнього насильства.

Ще Світлана Михайлівна порекомендувала ознайомитися з Інструкцією оцінки ризиків для суддів Мінесоти. Ця інструкція перекладена і міститься в науково-практичному посібнику для суддів щодо судового розгляду справ, пов’язаних із застосуванням насильства. Звісно, інструкція носить інформативний характер і не є обов’язковою. Однак вона дає можливість познайомитися з досвідом країн, в яких обмежувальні заходи застосовуються вже багато років і є усталеною практикою.

Цитата, яка мені запам’яталася: «процес доведення особи до стану «жертовності» – він триваючий, та десь він має свій початок і має свій кінець».

Також Світлана Позарецька навела низку рішень ЄСПЛ щодо справ, пов’язаних з домашнім насильством.

Однозначно не менш цікавими були виступи судді Сергія Дунаєва і В’ячеслава Піковського. Ми говорили про цифри, за якими стоять людські долі, про міжнародну практику і про світовий досвід. Ми аналізували причини домашнього насильства, говорили про колесо насильства і синдром набутої безпорадності. Розбиралися з правовим і лінгвістичним аналізом норм права, які регулюють правовідносини, що були в нашому фокусі уваги. Від сесії до сесії ми прокладали місточки про важливість розуміння й ідентифікації домашнього насильства особливо зараз в контексті змін до КК України

Фактично в форматі мозкового штурму ми вирішували питання, а якими ж доказами доводити «систематичність» в контексті ст.126¹ КК України? Чи має це бути відповідне судове рішення, чи достатньо фактів документування події/звернення до правоохоронних органів чи відповідних соціальних служб.

Приведу ще одну цитату, яка мені запам’яталась:  «Це буде контраргументом моїм колегам, які говорять, що якщо не має рішення – немає систематичності. А як же баланс інтересів і право постраждалої особи на ефективний засіб правового захисту?»

 

Тренерка Тамара Бугаєць

Семінар об’єднав адвокатів, суддів, представників поліції та соціальної сфери за одним столом з метою обговорення представництва інтересів осіб, постраждалих від домашнього насильства.

Впродовж цілого дня ми обговорювали відмінності конфлікту від домашнього насильства, особливості комунікації з постраждалою особою, законодавчі особливостях визначення та доказування всіх чотирьох форм домашнього насильства. Тако ми працювали зі стереотипами, ідентифікували форми домашнього насильства,, особливості притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності, а також визначали порядок застосування спеціальних заходів протидії домашньому насильству. Ми обговорювали, ставили питання один одному та намагались разом знайти відповіді, розуміючи, те що прописано у законодавчих актах часто розходиться із практикою їх застосування.

Хочу зупинитись на понятті «систематичності», що є обов’язковим елементом кваліфікації домашнього насильства за ст. 126-1 КК, яка набула чинності 12 січня 2019 року та поділитися обговоренням цього питання.

Лунала думка, що доказом «систематичності» вчинення домашнього насильства має бути наявність двох рішень суду про притягнення особи за вчинення домашнього насильства, що передбачено ст. 173-2 КУпАП, згадувався принцип презумпції невинуватості.

Разом з тим, не по кожному випадку домашнього насильства суд приймає рішення по суті. Аналіз судової практики за останні три місяці по Черкасам, показав: лише у 45% справ про вчинення домашнього насильства судді приймають рішення по суті, 20% справ закриваються або за малозначністю (42%), або за строками давності (33%) або вони не містять складу адміністративного правопорушення (25%).

Ще у 23 % справ адміністративні протоколи, які складає поліція, направляються на доопрацювання, оскільки судом виявлено недоліки оформлення протоколів (36%) або незабезпечена явка особи, відносно якої розглядається протокол (64%). Тому, якщо практика буде формуватися таким чином, ймовірно, справи за ст. 126-1 КК будуть досить латентними.

Як адвокати, при доведенні систематичності вчинення домашнього насильства, ми маємо надати слідчим органам беззаперечні докази того, що мало місце мінімум два факти домашнього насильства. До яких доказів ми можемо апелювати: звернення постраждалої особи до поліції, соціальних служб та, відповідно, реакція цих служб, відео-фіксація виїзду на виклик домашнього насильства працівниками патрульної поліції (такі відео зберігаються впродовж чотирьох місяців та можуть бути надані на запит адвоката), фіксація фактів домашнього насильства у різних рішеннях суду (про розлучення, встановлення місця проживання дитини, винесенні обмежувального припису) тощо.

Чому важливо проводити подібні заходи? Проблема домашнього насильства є комплексною проблемою, тому важливо мати згуртованість юридичної спільноти. Нещодавні зміни до законодавства потребують правильної практики їх застосування.

Судді, адвокати, поліцейські повинні мати єдине бачення та формувати єдину практику, яка буде орієнтована на потреби постраждалої особи, допоможе забезпечити невідворотність покарання для кривдника та запобігти новим інцидентам домашнього насильства. «Теорія перевіряється практикою», так на початку заходу зазначила суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси – Світлана Позарецька.

Я вірю, що адвокатська спільнота є великою силою, яка може формувати позитивну практику й приділяти належну увагу кожному факту домашнього насильства. А  судові справи та  наочний показ системних помилок можуть змінювати теорію.

***

Програма «Адвокат Майбутнього» – дієва мережа адвокатів, що об’єднує лідерів думок адвокатури, які надають правничу допомогу відповідно до найвищих етичних стандартів, є агентами змін у суспільстві та лідерами у професійній спільноті. 

Програма «Адвокат майбутнього» була започаткована у 2016 році і вперше реалізована у рамках проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», що виконувався Канадським бюро міжнародної освіти за підтримки Уряду Канади у співпраці з Координаційним центром з надання правової допомоги. Наразі вона впроваджується і розвивається за підтримки Відділу з правоохоронних питань Посольства США в Україні Громадською організацією «Адвокат майбутнього» у партнерстві з Асоціацією правників України та Всеукраїнським об’єднанням адвокатів БПД.